Продовжуємо рубрику «Містичне Мукачево по понеділкам з Оленою Забенко». Розповідаємо про цікаві будівлі, які пам’ятають чимало забутих та неймовірних історій. На жаль, історичні споруди йдуть у минуле, у місті з’являється все більше сучасних будинків. Однак деякі з них все ще зберігають таємниці.
Ця стаття буде присвячена одному масовому похованню, і його містичним наслідкам.
Де упокоюють померлих: на кладовищах. Кладовище – це лімінальний простір, з яким пов’язані страхи, забобони, містичні історії. Чи вірите ви в загробне життя? У те, що померлі можуть деякий час турбувати живих, бо щось їм там незручно, не дає спокою.
Початок історії. 1939 рік
Передусім напишу про події, які стались у 1939 році у нашому місті.
Може ви пам’ятаєте, що після першої світової війни Мукачево увійшло у склад Чехословаччини, і було так до 1938 року, коли місто розділили між Угорщиною та Чехословаччиною. Угорщині відійшло майже все місто, окрім околиць і Росвигова. Кордон проходив саме через Росвигово. В той час ставалося багато інцидентів на цьому незрозумілому кордоні.
Найсерйозніший стався 6 січня 1939 року, на греко-католицьке Різдво. Розслабилися не тільки містяни, а й військові, і це коштувало їм життя. Бо на світанку Чеська артилерія почала обстрілювати місто, а потім чехи зайшли у центр з броньовиками та піхотою. Наслідками бою став зруйнований центр міста, було понівечено декілька історичних будівель, а також загинули військові:
- Йожеф Чапо;
- Йожеф Копеца;
- Йожеф Рожа;
- Іштван Сорко;
- Петер Крістін;
- Ференц Шепентал.
У супроводі оркестру військові були поховані на протестантському кладовищі, що знаходилось на вулиці Шугар, тепер Ярослава Мудрого.
І ось тут саме ми добрались до містичної частини моєї статті.
Коли я була дитиною, кладовище на вулиці Леніна (тепер Ярослава Мудрого, ще раніше Шугар), вже знесли, але це було ще свіжа подія, бо розбирали його просто на очах мешканців вулиці, вигрібали кістяки, рештки яких потім, ще довго знаходили під каштанами. На місті кладовища розташувався літній кінотеатр. Але він не став містом популярним серед містян, бо серед людей стали поширюватись чутки, що вночі, десь біля дванадцятої ночі на місті знесеного кладовища чути звук труби та барабанний дріб, деколи звуки пострілів і крики людей. Всі ці містичні явища припинились після побудови на місті протестантського кладовища православного храму. Можливо молитви дозволили воякам нарешті упокоїтися, і не грати у свої потойбічні ігри.
Фото Генріха Шенфільда 1939 рік
Сучасний вигляд храму
Якщо хтось має інформацію про описані вище події, пишіть у коментарях.
Олена Забенко, спеціально для “Нашої справи”