Site icon НАША СПРАВА – www.cosanostra.in.ua

Не били дітей та давали якісну освіту: історія першої єврейської гімназії Мукачева

Що ми точно знаємо про сучасну систему освіти, в ній відсутнє фізичне насильство, і зараз нам навіть складно уявити, що ще на початку ХХ століття фізичні покарання були нормою.

Відкриття навчального закладу, побудованого на принципах поваги до учнів, було прогресивним кроком вперед. Саме такою була перша єврейська гімназія у Мукачеві.

Спогади учня чеської школи, дитини єврейського походження:

«Ми навчалися дуже багато – першу половину дня у чеській школі, другу половину дня – у школі для євреїв. Після цього вдома, вільного часу було мало. За невдачі у навчанні або порушення дисципліни покаранням слугували прутки, у вчителя єврейської школи був спеціальний прут, яким він бив по пальцях. Єврейські дівчата не відвідували школу, їх вчили вдома».

Першим навчальним закладом у нашому місті Мукачево, де не практикували биття учнів, була єврейська гімназія, заснована в 1920 році як початкова школа. У 1924 році перед батьками та керівниками школи виникло питання, що робити з дітьми, які закінчили початкове навчання?

Тоді Хаїм Кугель заснував єврейську гімназію. У 1925 році перше крило будівлі було повністю готове до приймання учнів. У 1930 році було завершено будівництво лівого крила. Спортзал був добудований у 1936 році.

Зараз в цьому приміщенні знаходиться Торговий фаховий коледж.

У гімназії навчалися як хлопчики, так і дівчатка, але діти сиділи в класах окремо. Метою навчання у єврейській гімназії було виховання інтелектуальної еліти. Навчання відбувалося івритом, також вивчали латину та угорську мову. На івриті викладали біологію, хімію, математику та природознавство.

Гімназія відмовилася від змішаного навчання у 1939 році, для дівчат відкрили єврейську жіночу цивільну школу. Проте найуспішніші учениці могли продовжити навчання вже в гімназії.

Діти в гімназії отримували практичні знання в майстернях, частину яких розташовували в приміщенні Жіночого Єврейського Сирітського Дому.

На жаль, у 1944 році, коли переслідування євреїв зростали, будівлю гімназії було конфісковано, а учнів перемістили за адресою: Кересвег 2. Тепер там розташовано Центр Громадськості та Національних Культур. Там були розміщені два класні кабінети, учительська і комора. І один класний кабінет був виділений Жіночим Єврейським Сирітським Домам.

Можна зробити висновок за звітами вчителів за 1944 рік, перед Голокостом діти досягали досить успішних результатів у навчанні, всупереч відсутності підручників на івриті.

До свого закриття в 1944 році єврейська гімназія була єдиним сіоністським навчальним закладом, що надавав високий рівень знань, не застосовуючи насильство.

Крім того, лише в стінах цього навчального закладу учні мали можливість займатися електротехнікою, працюючи з телеграфами, електромагнітами, паяльниками, дзвониками, гальванометрами.

Один із класів у гімназії, 1934-1935 рік

Марш єврейських дівчаток із сіоністської організації “Бетар”, 1937 рік

Діти, які були у цій організації, спілкувалися, обговорювали історію євреїв, грали у спортивні ігри, шахи. Збори “Бетар” відбувалися щонеділі. Ця організація була одним з методів виховання дітей, досить успішним, оскільки батьки з радістю віддавали туди своїх дітей. “Бетар” також морально готував дітей до переселення в Палестину.

Єврейський дитячий сад, хоча він не пов’язаний з темою гімназії, але я захотіла  показати його вам. 1938 рік. В дитячий сад приймали й християнських дітей, які також швидко вивчали розмовляти на ідіш.

Святкування у єврейській гімназії, діти танцюють навколо дерева. В навчальному закладі було організовано багато свят та різноманітних релігійних заходів для учнів

Робота у майстернях

Діти біля бібліотеки, у коридорі закладу

Щодо короткої інформації про Холокост та не тільки:

19 березня 1944 року німецька армія вдерлась в Угорщину. Прийшовши до влади, Доме Стохай став прем’єр-міністром і здобув волю діяти в єврейському питанні. На початковому етапі євреїв відокремили від християнського суспільства через законодавство. Їхнє  членство в Палаті виконавчих мистецтв та кінематографії було припинено, вони були виключені з Палати преси та адвокатів. Їм було заборонено ходити у кіно або театр разом із християнами, їм забороняли відвідувати пляжі та басейни, скорочували продовольчі паї. В якості відзнаки всім євреям старшим за шість років було встановлено носити жовту зірку розміром 10х10. Після цього їх зібрали в гетто. Життя у гетто було майже неможливим, після цього їх перемістили на територію двох цегельних заводів, а звідти вивезли до Освенцима.

Деякі єврейські родини, що повернулись у Мукачево попали під каток радянської влади, і були знов депортовані. Радянська влада продовжила знищення юдейства, всі синагоги та навчальні заклади буди остаточно зачинені.

Вижили лише кілька учнів єврейської гімназії, є свідчення цих людей. Якщо цікавить долі цих осіб, які у свої підліткові та юнацькі роки пережили німецькі концентраційні табори, напишіть у коментарях, я розповім про них.

Олена Забенко, для “НС”

Читайте також: 500 пампушок та 15 індиків: як проходило галасливе весілля дочки мукачівського рабина Шапіро у 1933 році

Exit mobile version