Серед сакральних пам’ятників міста Ужгород особливе місце займає греко-католицький Хрестовоздвиженський кафедральний собор, який приховує під собою унікальне підземелля – крипту видатних діячів мукачівської єпархії.
В цьому місці мені потрібно пояснити, що таке «крипта», це ні в якому разі не криптовалюта. Само слово у перекладі з давньої грецької – таємний підземний хід. В архітектурі християнських храмів – приміщення під хоральною та вівтарною частиною церкви, де похованні святі, мученики та релігійні діячі.
Крипта Хрестовоздвиженського кафедрального собору довгі роки була закритою, тому про неї мало хто знає. В наш час Мукачівська греко-католицька єпархія дозволяє відвідування за умови попередньої домовленості.
Вхід до підземелля знаходиться у тиловій частині храму. До радянських часів тут був парк, який згодом забудували. Відразу за металевими, старовинними дверима починається спуск. Сходинок вісімнадцять і вони різної ширини, від дуже вузеньких до широких.
Найпершими тут поховано монахів-єзуїтів, вони збудували на цьому пагорбі першу будівлю храму. Над криптою, як над самою давньою частиною собору, храм розбудовувався і набирав сучасного вигляду, а сама крипта не змінювалась.
Якщо зайти у перший зал, то можна побачити склеп Андрія Бачинського, першого єпископа мукачівської єпархії. Бачинський – таємний радник, організатор освіти, мудрий політик високого рангу. Політична діяльність Андрія Бачинського була направлена на усамостійнення Мукачівської єпархії.
Поховання зберегло сліди злому, хто і навіщо хотів розкрити склеп, невідомо. Поряд з Андрієм Бачинським поховані члени капітули, каноніки, і вікарій Михайло Брадач. Напроти – табличка з ім’ям єпископа Олексія Повчія, якого було обрано у 1816 році, через приблизно пів року після смерті Андрія Бачинського.
Серед церковних діячів поховано й одну цивільну людину. Судячи з таблички першої зали, це під жупан ужанської столиці Щавницький. Десь поряд була похована його дружина, але про її могилу нічого не відомо.
Перша зала переходить у нішу з вівтарем, по праву руку невідомі склепи без табличок, по ліву руку – ще одна довга зала, подекуди можна побачити замуровані ніші, є там поховання, чи ні, невідомо. На одній з табличок, тепер відновлене ім’я єпископа Петра Гебея, поряд поховано каноніка Шубу.
По праву руку від вівтаря є загадкове місце. Там можна побачити не склепи, а дві могили з кам’яними хрестами над ними. Відомо, це єпископські поховання. Існує припущення, що за стіною є таємна, ще не відкрита зала, де збереглися склепи протоієреїв, а також єпископів Поповича і Панковича.
В однієї з чотирьох зал нещодавно відкрили таємний склеп, у якому спочиває Теодор Ромжа, нині воно є місцем паломництва вірян. Місце поховання тримали у тайні, аби його не знищила радянська влада.
Коротка історія крипти
За радянських часів храм було передано православній церкви й старовинна крипта стала складом, заваленим різним непотребом. Чи то у шістдесятих, чи то у вісімдесятих роках у собор привезли тюремних в’язнів, яким було наказано розбити склепи й винести все цінне. Якої вони наробили біди вдалось побачити вже після повернення храму греко-католицькій громаді. Ніші були розкриті й всюди валялись черепи та людські кістки. Всі поховання були пограбовані. Розібратись, кому належать ці рештки, було неможливо, тому їх поховали разом у таємному місці.
Могила Теодора Ромжі збереглась недоторканою, тому, що він був останній, кого тут поховали, це було у 1947 році. Про місце поховання знала тільки монахиня сестра Теофіла. За її вказівкою у 1998 році склеп відкрили та знайшли гроб цілим. Разом з тілом не було поховано цінних речей, бо Теодор Ромжа був монахом і жив дуже скромно. Мощі перепоховали у соборі.
Нині вважається, що у крипті знаходяться сімдесят поховань церковних діячів, точна кількість невідома. Для того, щоб відновити історію крипти потрібні дослідження архівів і додаткова пошукова робота.
Докладніше про церковних діячів мукачівської єпархії ми розкажемо у наступних публікаціях.
Олена Забенко