31 січня 2017 року рішенням Мукачівського міськвиконкому №21 було уточнено назву вулиці Бурча Василя (раніше – Бурча В.). Відомо, що раніше вулиця мала назву Серпа і Молота.
Знаходиться у Росвигові, є відгалуженням вулиці Яна Амоса Коменського, на якій знаходиться педагогічний коледж, директором якого був Василь Васильович.
Оскільки молоде покоління вже не пам’ятає цього прізвища, наводимо його біографічну довідку з інтернет-джерел.
Бурч Василь Васильович (2 січня 1919 р. – липня 1992 р.) народився в с. Смологовиця Іршавського району. Навчався спочатку в своєму селі, а з десяти років у горожанській школі м. Сваляви, яку закінчив з „похвалою”. У 1935 році вступив у Мукачівську учительську семінарію, навчання в якій було перервано відомими подіями 1939 року. У цей період юнак разом з іншими студентами, яким роздали зброю, був засланий на „поле битви „Рокосовське”, де полягло багато студентської молоді.
Після закінчення семінарії був направлений у віддалений район – Синевір-Лазіщину. Поряд з учительською роботою займався і оформленням приміщень, організував шкільний, згодом, сільський хори. Паралельно вчителює в селі Колочава, де познайомився з дівчиною, яка пізніше стала його дружиною.
У воєнному 1944-му році важко захворів і змушений був лежати. Але й хвороба не відірвала його від подій, що відбувалися в краї. Слухаючи радіо, яке було тільки одне на все село, він повідомляв про основні події партизанам.
По закінченню Великої Вітчизняної війни, Василь Васильович розпочинає роботу по організації горожанської школи в районному центрі, яку сам і очолив. Саме за його активної участі були організовані перші наради вчителів, перший учительський бал. Він організував хор вчителів, хор старших та хор молодших учнів. Відданий музиці та й узагалі мистецтву, у 1946 добився відкриття музичної школи. Керуючи Іршавською середньою школою, а був він і заступником, і директором, значну увагу приділяв належній освіті самих вчителів, яку не всі мали. Сам поступив в Київський інститут ім.Горького на факультет російської філології.
1947 р. В.Бурч закінчив професійні курси викладачів малювання та дескриптиви, де йому пощастило вчитися у Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі.
З 1959 року Василь Васильович переїжджає в обласний центр, бо був переведений на роботу в обласний відділ народної освіти спочатку першим заступником, а потім і завідувачем облвно, де пропрацював майже 15 років.
Уміючи працювати з людьми і глибоко розуміючи суть освіти, В. Бурч (з)робити вагомий внесок у розвиток освіти краю. Важко перелічити всі нововведення, які були запропоновані ним і успішно реалізовані: побудовано 208 нових шкіл, у тому числі для незрячих дітей та дітей з розумовими вадами, низку шкіл-інтернатів, дошкільних закладів, утричі зросла кількість ДЮСШ, започатковано проведення оглядів художньої самодіяльності шкіл-інтернатів та спецшкіл, відкрито студію юних художників З. А. Банонія, розпочато будівництво нового приміщення Мукачівського педучилища, введено підготовку вчителів 1-4 класів для шкіл з угорською та молдавською мовами навчання.
У 1974 – 1980 роках був директором Мукачівського педучилища. Домагається того, що для заочників приїжджають читати лекції викладачі з Івано-Франківського педінституту. Здійснилась його мрія про підготовку на базі училища вчителів-початківців з вищою освітою. Серед численних грамот та нагород найвагоміша – орден Макаренка. (Записано за спогадами сестри Стегури С.В.)
Юрій Кравчук, депутат Мукачівської міської ради