З цієї статті я починаю серію текстів про вулиці Мукачева, історію виникнення, забудови, окремих значущих споруд.
Сьогодні мова піде про вулицю Єпископську, яка у недавньому минулому називалась вулицею Пушкіна, а тепер Соборна. Перша її назва – Цвинтарна (Теметоу). Нижче я напишу, чому її так назвали.
Зараз вулиця Соборна починається від Ратуші, як головної важливої будівлі та закінчується на перехресті Ярослава Мудрого і Штефана Августина. Наприкінці минулого століття частина з Ратушею мала назву вулиця Ракоці, і вона переходила у Єпископську, раніше Теметоу, тобто Цвинтарну. Такц назву дали тому, що колись тут на місті гімназії, тепер школи №1, розташовувався дерев’яний православний храм, який оточувало православне кладовище. Пізніше православне кладовище було перенесено на вулицю Баттяні, нині Штефана Августина, раніше вона мала назву Горького, його розмістили на розі вулиці, там де нині музична школа.
Чому Цвинтарна була названа Єпископська? Бо починаючи з 18 сторіччя тут проживав єпископ мукачівської греко-католицької єпархії, до переселення в Ужгород.
На початку вулиці знаходилась горожанська школа для дівчат, нині це школа №20, напроти греко-католицький храм, заснований у 1859 році. На протилежному боці гарний будинок, який раніше мав назву «Палац Грюнштейна». У цьому будинку, внизу була друкарня Грюнштейна, чи як її ще називали – типографія.
Я вчилась у школі №19, приміщення якої знаходиться між першою школою та храмом, раніше тут була русинська гімназія. Я застала ще старовинні дерев’яні парти з відкидними кришками, з отворами для чорнильниць, до парти була намертво кріплена лавиця з грубої деревини. Кімнати з такими партами знаходились у полу підвальному приміщенні, вікна класів знаходились на одному рівні з землею. В класах завжди було полу темно, навіть у ясний день. Якщо пройти шкільний двір, то модна було через маленьку калитку попасти у такий собі шматок саду, де нічого не було, крім пари не фруктових дерев. Не так давно мені сказали, що так в часи війни були братські могили вояків, яких відспівували у храмі.
На розі вулиці Єпископської, Шугар, та Баттяні можна побачити будинок Міністерства землеробства, зараз він дещо у занедбаному стані, але все ще гарний. Якщо подивитись з вікон цього будинку, то можна побачити вулицю Баттяні, раніше вона називалась Теглавете, тобто цегляна, бо там знаходився цех, де виробляли цеглу, його можна побачити на мапі, така довга будівля. Сама будівля є й досі, але чи то та сама, де виробляли цеглу, чи вже перебудована, того я не можу поки сказати.
До статті долучаю фото вулиці Соборної, тобто Єпископськоі, а ще раніше Цвинтарної.
Олена Забенко