Я вже писала про кельтів, які проживали на території міста Мукачево в III–I ст. до н.е. (латенська археологічна культура). Сьогодні я розповім вам кельтську навіть не легенду, билічку, всі герої якої існували, воювали, відстоювали свою незалежність від римлян, так само як сучасний український народ виборює свою суверенність.
Тому й історія буде про суверенність.
У V столітті нашої ери жив кельтський ватажок на ім’я Еохаїдх. Плем’я його називалось коннахта. Разом з ватажком коннахта робили набіги на Британію. З одного такого походу Еохаїдх привіз юну полонянку, дівчину на ім’я Карина, яку назвали на кельтський лад – Каїреан. Вона стала наложницею Еохаїдха і народила йому сина, але жилось їй дуже важко. В Еохаїдха була офіційна дружина, яка примушувала полонянку важко працювати. Навіть сина Каїреан народила у лісі. Дитину назвали Ніалл. Це ім’я хлопчик отримав, тому що, коли він тільки народився, його мати відбивала сина від хижих птахів. Кілька днів по тому поет Торна, взявши дитину на руки, напророчив хлопчику велике майбутнє. Так і сталось, Ніалл перебрав владу від свого батька, звільнив мати, і примусив плем’я визнати її аристократкою. Але все це було потім, спочатку на хлопця чекали жорстокі випробування.
Ніалла виховував поет Торна, і він же привів його у священне місто Тара, де на нього чекали випробування разом з чотирма законними синами Еохаїдха. Бо ж Ніалл був незаконним, і право на владу мав виборювати.
Юнаки почали працювати у кузні, роблячи зброю. Раптом кузня загорілась, бо її навмисне підпалили. Кожен з юнаків виніс щось одне, важливе саме для нього, але ковадло забрав Ніалл, що й стало доказом його верховенства.
Подальшим завданням було полювання. Блукаючи лісом, хлопці вийшли до джерела з холодною, надзвичайно смачною водою. На березі сиділа стара, потворна жінка, яка попросила поцілувати її, але юнаки з відразою відмовились. Утім, Ніалл не тільки поцілував, а й обняв жінку. В той же момент стара перетворилась на гарну, величну дівчину. Ніалл здивувався і спитав: хто ти, Багатолика?
І тут я підхожу до кульмінації свого оповідання, до найважливішого моменту.
Дівчина відповіла парубку так: Так, бо я Суверенність. Тому що Суверенність спочатку огидна, її треба завойовувати у битвах і конфліктах, але потім вона стає миловидною і чудовою.
Боремось, і Суверенність – Незалежність покаже нашому народу своє світле обличчя!
Олена Забенко
Читайте також: М’ясна поливка та борщ: рецепти закарпатських русинів